МАТЕРІАЛИ

Жертвою булінгу може стати кожна дитина, яка потрапляє в певний колектив, та найбільш уразливі ті, що закриті до спілкування, діти з бідних сімей, а також діти переселенців із окупованих територій. За поширеністю булінгу серед 11-15-річних підлітків Україна входить до першої десятки європейських країн.

Проблема набирає обертів, і це вже не окремі шкільні історії, а велика загроза. Тож у цьому році питання було винесене і на обговорення українського парламенту.

Так, 2 жовтня Верховна Рада України схвалила за основу законопроект №8584, який визначає поняття булінгу і встановлює адміністративну відповідальність за нього. Підтримали законопроект 228 парламентарів. Майбутній закон передбачає доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення новою статтею, яка встановлює відповідальність за булінг, а також його приховування працівниками навчальних закладів. Потенційний розмір штрафу – до 200 неоподатковуваних мінімумів, тобто 3400 гривень. І це справді вагомий крок у боротьбі з цією проблемою. Однак від прийняття закону і до його виконання ще чималий шлях, а тим часом маємо гірку реальність та історії дітей, які стали жертвою шкільного цькування.

Впродовж тривалого часу ми системно працювали над створенням сприятливого мікрклімату, подоланням конфліктів серед підлітків. Проте, зважаючи на закиди в бік українського суспільства від держави-агресора, хочемо розтлуматичи визначення "расизм", або нетерпимість однієї раси по відношенню до іншої. У нашій школі навчаються діти ромської, узбецькою, вірменської, азейбаржанської, казахської, російської національностей, проте українська спільнота ніколи не звірствувала і не збирається такого робити по відношенню ні до кого! То ж пояснюємо, що вважається расизмом. 

Раси́зм (фр. racisme, від race — рід, порода) — політична ідеологія, що стверджує вищість одних рас чи етносів над іншими та упередження й дискримінація, пов'язані з такою вірою. Підставою для расизму є науково необґрунтовані політичні теорії, що виводять з біологічних особливостей людських рас (колір шкіри, структура та колір волосся, риси обличчя, будова тіла тощо) їхню нерівноцінність, обґрунтовують поділ на «вищі» раси (творців цивілізації) і «нижчі», не здатні до самостійного культурного прогресу. За расистськими теоріями люди різних рас розрізняються за соціально-біологічною поведінкою. Постулюється тісний зв'язок фенотипових ознак з рівнем інтелекту. З чого випливає зверхність одних рас над іншими за ознаками інтелекту. Расистська ідеологія виправдовує соціальну й національну нерівність, обґрунтовуючи її біологічними особливостями. Ідеологія расизму почала своє існування у 19 столітті як «науковий расизм», течія в антропології, що намагалася встановити расову класифікацію людства. Подібні расистські теорії, що активно використовувалися впродовж Другої світової війни та Голокосту, расизм та расова дискримінація досі залишаються поширеними у всьому світі. Відповідно до цих поглядів культуру створюють етнічні групи, і вона повністю детермінована расовими характеристиками. Культура та раса тісно переплетені та часто залежать одна від одної, цей зв'язок підтверджується національністю та мовою.

Опираючись на націоналістичні та етноцентричні цінності, концепт вищості певної раси розвився до відділення від інших культур, що вважалися нижчими або нечистими. Таке фокусування на культурі зберігається у сучасному визначенні расизму: «Причиною расизму є не існування рас. Він створюється у процесі соціального розмежування на категорії: будь хто може бути расово дискримінованим, незалежно від його тілесних, культурних та релігійних особливостей.

Вікіпедія дає наступне визначення агресивної поведінки: "Агресія (лат. aggressio — напад) — інстинктивна індивідуальна поведінка людей, тварин, яку породжує страх, лють тощо. Вона виражається в нападі або загрозі нападу на особин свого (рідше чужого) виду." Все більше людей, зважаючи на несприятливу навколишню дійсність, перестають тримати свої емоції в межах розумного. Сумна статистика наших спостережень свідчить про пік поширення агресивних проявів у середовищі учнів 5-8 класів. Тому перед класними керівниками, соціально-психологічною службою поставлено завдання здійснити ряд превентивних заходів з подолання зазначеного хворобливого стану. Через впровадження дистанційного навчання не всі тренінги проминули очно, проте навіть через екран монітору намагаємося попереджати зло, ненависть та кривду, й будувати сприйтливий психологічний клімат у дитячому середовищі.

ПЕРЕГЛЯНУТИ