В нашій країні останнім часом відбуваються реформи, направлені
на інтеграцію (входження) України в простір Європейського Союзу. При
цьому інтеграційні процеси стосуються в значній мірі міграційної політики
України.
Всім нам відомо, що з червня поточного року для України діє
безвізовий режим для тимчасових поїздок в країни ЄС (до 30 країн) строком
до 90 днів на кожні 180 днів року.
Таке значне досягнення стало можливим в результаті вжиття
Україною цілої низки прогресивних заходів, зокрема, запровадження
сучасної системи ідентифікації осіб, яка відповідає міжнародним стандартам.
З метою ідентифікації фізичних осіб в Україні відтепер ведеться Єдиний
державний демографічний реєстр. Саме із застосуванням засобів цього
Реєстру виготовляються паспорти громадянина України та паспорти
громадянина України для виїзду за кордон нового зразка.
Наочним результатом запровадження такої системи є оформлення
і видача громадянам України машинозчитувальних біометричних
паспортних документів. На думку європейських експертів, і як свідчить
міжнародна практика, саме біометричні паспортні документи відповідають
вимогам безпеки. Про яку безпеку йдеться ?
Для цього слід згадати Конвенцію про міжнародну цивільну авіацію,
підписану 7 грудня 1944 р. у м. Чикаго (США). Саме із підписанням цієї
Конвенції у 1944 році було утворено Міжнародну організацію цивільної
авіації ( ІКАО від англ.   ICAO — International Civil Aviation Organization) –
спеціалізовану установу ООН, яка встановлює норми цивільної авіації
і координує її розвиток з метою підвищення безпеки та ефективності.
Згаданою Конвенцією та послідуючими додатками до неї (зокрема,
додаток №9 «Спрощення формальностей»- перше видання – 1949 року) було
наголошено на необхідності захисту проїзних документів осіб, які
перетинають кордони (повітряний простір) держав-учасниць Конвенції задля
забезпечення безпеки аеронавігації.
Так у пункті 3.7 Блоку С «Захист проїзних документів» додатку №9
до Конвенції визначено, що «Договірні держави регулярно модернізують
засоби захисту в нових варіантах своїх проїзних документів з метою
запобігання від неналежного їх використання та задля сприяння
виявленню у випадку незаконної зміни, копіювання або випуску таких
документів».
Практика, яку рекомендує ІКАО з цього питання така: «Договірним
державам слід включати біометричні дані у свої машинозчитувальні
паспорти, візи та інші офіційні проїзні документи, використовуючи одну чи
декілька факультативних технологій зберігання даних в додаток до
машинозчитувальної зони… Необхідні дані, які зберігатимуться на
кристалі інтегральної схеми, аналогічні надрукованим на сторінці даним;
тобто це ті ж дані, які містяться в машинозчитувальній зоні, плюс
цифрове фотографічне зображення обличчя. Зображення відбитків пальців
та/або зображення райдужної сітчатки ока являються факультативною

2
біометрією… Договірні держави, які включають біометричні дані у свої
машинозчитувальні паспорти, зберігають дані на кристалі безконтактної
інтегральної схеми, яка відповідає стандарту ІСО/МЕК 14443
і програмується відповідно до логічної структури даних, визначеної ІКАО.»
Отже, головна ідея впровадження більш захищених документів,
що забезпечують ідентифікацію особи - це суттєве підвищення
захищеності суспільства від проявів злочинності та міжнародного
тероризму.
Таким чином, біометричними називають документи, що посвідчують
особу та містять електронний носій інформації, до якого внесено інформацію
про біометричні дані власника документу з метою його ідентифікації.
Вважається, що такі документи найбільш захищені від підробок та
виключають можливість користування ними будь-якою особою, окрім
власника.
Біометричні паспорти набувають все більшого поширення у світі.
Відповідно до інформації IКAO, більше 90 країн з 193 держав-членів ООН
в даний час видають такі документи, при цьому ще більше двадцяти держав
готові до впровадження таких документів в найближчі роки.
За даними IКAO, більше 15 країн в даний час використовують
автоматизовані контрольно-пропускні системи для власників електронних
паспортів. Для того, щоб пройти процедуру паспортного контролю,
мандрівник може скористатися "електронними воротами", які в
автоматичному режимі звіряють його біометричні дані з інформацією, що
зберігається на чипі документа. Серед країн, які читають (сканують)
епаспорта в аеропортах і на кордонах: США, Великобританія, Сінгапур,
Португалія, Нова Зеландія, Японія, Індонезія і Німеччина.
Наразі, нашою країною прийнято необхідні зміни у своєму
законодавстві, а також оснащено компетентні органи держави відповідним
технічним обладнанням для виготовлення громадянам України біометричних
паспортів (як внутрішніх паспортів – у формі ID-карток, так і паспортів для
виїзду за кордон).
Внутрішній паспорт - це ID-картка зі своїм чіпом (безконтактним
електронним носієм), який буде містити інформацію про особу з
максимальної кількості баз даних державних органів України за бажанням
самої особи. Наприклад, в країнах Балтії, в Естонії, внутрішні паспорти, які є
так само пластиковими ID-картками, можуть використовуватися навіть як
платіжні картки відповідного банку. Можна розраховуватись, скажімо,
у супермаркеті, використовуючи свій паспорт, який перебуває «у контакті»
із вашим рахунком у банку. Закон, який був прийнятий, відкриває велику
кількість можливостей для так званого електронного урядування
і комфортного використання ID-картки громадянина. Його задача - зробити
непотрібними папірці й довідки про вас, які досі ще існують в Україні
протягом 25-ти років.
Закордонний паспорт - це біометричний паспорт, який так само
містить інформацію про ваші відбитки пальців. Він видається у вигляді

3
паперової книжечки. Чому так? Тому що в цей паспорт відповідні
прикордонні органи інших країн ставлять відмітки, штампи про в'їзд і виїзд
практично у всіх країнах Європейського Союзу, у США. Закордонний
паспорт - це книжечка, яка містить чіп з інформацією про біометрику
власника, але це не ID-картка. 
Паспорт для виїзду за кордон (так званий «закордонний паспорт»)
оформляється усім бажаючим громадянам України (в тому числі громадянам
у віці до 18 років).
Паспорт громадянина України у формі картки (внутрішній паспорт
або ID-картка) зобов’язаний отримати кожен громадянин України, який досяг
14-річного віку. До речі, підлітки, які наразі досягли 14 років, проте
не отримали паспорт громадянина України у формі ID-картки, не зможуть
оформити паспорт для виїзду за кордон – спочатку буде необхідно все ж таки
оформити ID-картку.
Слід зазначити, що від імені дітей віком до 16 років заяву на
оформлення ID-картки чи закордонного паспорта подають їх законні
представники (батьки або опікуни). При цьому, і паспорт громадянина
України, і паспорт для виїзду за кордон для осіб віком до 18 років видається
терміном дії на 4 роки, а особам, які досягли 18-річного віку – на 10 років.
Оформлення першого ID-паспорта безкоштовне.
Стосовно вигляду ID-карток:
- ці зразки паспортів не містять серії, а номер паспорта складається
з дев'яти цифр;
- унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному
реєстрі (УНЗР), автоматично формується Реєстром, містить
тринадцять цифр, що представлені двома послідовностями
з восьми та п'яти цифр, розділених текстовим символом "-";
- до паспорта (на зворотному боці) вноситься реєстраційний номер
облікової картки платника податків з Державного реєстру
фізичних осіб - платників податків (РНОКПП), а для фізичних
осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від
прийняття РНОКПП та офіційно повідомили про це відповідний
контролюючий орган, проставляється слово "ВІДМОВА".
Основною новелою для наших громадян звичайно є наявність
у біометричних документах зазначеного у рекомендаціях ІКАО кристалу
безконтактної інтегральної схеми – тобто безконтактного електронного
носія. До безконтактного електронного носія (БЕН), який міститься
у паспорті, вноситься:
- інформація, зазначена в зоні візуальної перевірки паспорта;
- додаткова змінна інформація (про місце проживання, про
народження дітей, про шлюб і розірвання шлюбу, про зміну імені,
у разі наявності - РНОКПП, а у разі відмови від його прийняття -
проставляється слово "ВІДМОВА");
- відцифрований образ обличчя особи, відцифровані відбитки
пальців рук (за згодою особи) та засоби електронного цифрового

4
підпису (для громадян України, які досягли вісімнадцятирічного
віку).
Які переваги вбачаються у зв’язку із початком видачі паспортів
нового зразка:
Біометричні паспорти це практично - паспорт громадянина
України, виготовлений у формі пластикової картки буде більш зручним
та зносостійким, ніж паперовий аналог.
Біометричні паспорти це безпечно - для захисту інформації на
електронному носії використовуються новітні технології, що робить
підробку електронних документів практично неможливою.
У разі крадіжки чи втрати такого паспорту, зловмисники не зможуть
скористатися ним.
Біометричні паспорти це зручно - для зчитування інформації,
наприклад на кордоні, будуть використовуватись автоматизовані контрольно-
пропускні системи для власників біометричних паспортів. Це по-перше,
виключить суб’єктивність та можливість зловживань під час проходження
контролю, а по-друге, зменшить час необхідний на таке проходження.
Подорожі до країн, які використовують автоматичні пропускні
системи, стануть більш зручними, без виснажливих черг. Аналогічно, будуть
створені умови, необхідні для спрощення та прискорення
внутрішньодержавних процедур надання адміністративних послуг, які
передбачають ідентифікацію особи.
Які переваги вбачаються у тому, що відтепер видача
внутрішнього паспорта здійснюється з 14 років. Після закінчення 9 класів
значна кількість дітей виїжджають із батьківської оселі для навчання чи
на короткотермінові навчальні курси до інших населених пунктів України.
Наявність ID-паспорту дасть змогу повноцінно пересуватися країною,
реєструвати місце проживання у гуртожитках, орендованому житлі
за обраним місцем навчання (адже згідно чинного законодавства України,
особа з 14 років сама подає заяву про реєстрацію місця проживання).
Крім того, відповідно до укладених Урядом України міжнародних
угод, по ID-паспорту можливо буде здійснювати поїздки за кордон (наразі, це
Туреччина), звичайно ж для дитини - з дозволу батьків (опікунів).
В майбутньому перелік цих країн, завдяки укладенню Україною
міжнародних угод, може значно збільшитись.
ID-паспорт, буде містити всю інформацію, яка вам потрібна щодо
соціальних виплат, у майбутньому її можна буде підключати до реєстрів
бізнесу і нерухомості. Тобто не потрібно буде збирати довідки для того, щоб
прийти до будь-якого дозвільного органу. Вся інформація про вас і про ваші
персональні дані буде зашита в чіп (БЕН) ID-картки.
У перспективі вбачається, що наявність ID-картки у повнолітніх
громадян надасть змогу, сформувавши на сайті Служби свій електронний
кабінет, користуватися практично всіма онлайн-сервісами, адже на чіпі
зберігається електронний унікальний цифровий підпис особи.

5
ID- паспорт і демографічний реєстр - це база, на якій можна будувати
всю систему  електронних сервісів, адже паспорт - це первинний документ
про особу. Всі реєстри країни можна буде синхронізувати з демографічним
реєстром. Власник ID-картки буде мати інформацію про свій стан як
платника податку,  інформацію  про все своє нерухоме майно, про те, коли
було видано його свідоцтво про народження, одруження, розлучення тощо.
Ну і нарешті, наявність біометричного закордонного паспорту має
цілу низку переваг, з яких найважливішою є безвізові поїздки до 30 країни
ЄС (окрім Великої Британії та Ірландії), зокрема:
Австрія
Бельгія
Болгарія
Греція
Данія
Естонія
Ісландія
Іспанія
Італія
Республіка Кіпр

Латвія
Литва
Ліхтенштейн
Люксембург
Мальта
Нідерланди
Німеччина
Норвегія
Польща
Португалія

Румунія
Словаччина
Словенія
Угорщина
Фінляндія
Франція
Хорватія
Чехія
Швейцарія
Швеція

При цьому потрібно пам’ятати, що безвізовий в’їзд дає право
відвідати країну ЄС лише з приватною метою: туризм, відвідування друзів чи
родичів, пошук бізнес-партнерів (але не здійснення підприємницької
діяльності чи працевлаштування), відвідання семінарів, конференцій тощо.
Безвізовий режим не дає права на проживання в країні ЄС, ведення
підприємницької діяльності, працевлаштування, роботу за контрактом тощо.

Вибір майбутньої професії часто викликає палкі суперечки батьків і дітей, адже батьки впевнені, що краще знають життя, а діти хочуть обирати самостійно, оскільки це їхнє майбутнє.Одвічне питання батьків «як допомогти дітям у виборі професії?» завжди на часі, воно не втрачає своєї гостроти і сьогодні.

То жварто прислухатися до порад фахівців.

      Прислухайтеся до своєї дитини.

В будь-якому разі треба покладатися на її вподобання. Якщо уявити вектор часу, то дитина знаходиться ближче до майбутнього, ніж ви, а отже краще відчуває напрям розвитку світу. Ваша дитина не буде щасливою, якщо сліпо слідуватиме вашому плану. І рано чи пізно, вона все одно повернеться до справи, яка їй подобається, але із втраченим часом, або залишиться нещасною.

      Не забувайте, що Ваша дитина - це особистість.

Ви знаєте її улюблений фільм, колір, тварину? Спілкування на такі теми приводить не лише до зближення, а й до самопізнання, що полегшить майбутній вибір. Поспостерігайте, які завдання дитина виконує із задоволенням. Що в неї найкраще виходить: організація днів народжень, дресура собаки, кулінарія. Ці факти необхідно нанизувати, як намисто, доки не отримаєте цілісну картину.

      Розповідайте та інформуйте.

При виборі професії, можна виділити декілька площин. Перша – розуміння дитиною себе. Друга – навколишнє середовище з усіма його вимогами: знання професій, ринок праці тощо. Ідеальна професія знаходиться на їх перетині.

Уявіть, у світі за загальними підрахунками існує близько 50-70 тисяч професій. А школяр знає лише 30-40 професій, 15 з яких він бачив у школі і підручниках. Тобто, ці площини у дітей мізерні через відсутність інформації. Допомагайте дитині якомога більше дізнатися про зміст професій: журналіст бере інтерв’ю, урбаніст розробляє план міста, маркетолог опановує мистецтво продавати, реабілітолог допомагає людині стати на ноги після травм і хвороб.Ознайомтеся з ринком праці, разом проаналізуйте, які професії користуються сталим попитом.

      Ставте дитині правильні запитання

Згадайте, як давно ви засипали свою дитину запитаннями, на які не отримали виразних відповідей? Якщо дитина не хоче ділитися, значить - вона боїться.Потрібно враховувати психотип дітей, адже запитання можуть бути для них, як допит.

Не ставте закритих питань, наприклад: «Ти вже визначився з професією?». Ви не отримаєте у відповідь нової інформації, лише нерозбірливе «угу» або «нєа», а після трьох запитань дитині набридне, і вона думатиме куди б скоріше сховатися.

Відкриті запитання, якщо їх правильно поставити, допомагають дізнатися нові подробиці. «Як?», «Де?», «Що?» – питання про майбутнє, а не з минулого. Пам’ятайте: не інструкції, а самопізнання.

Намагайтесь уникати питань, які починаються з «Чому?», бо вони асоціюються зі звинуваченням. Єдине виключення: «Чому це для тебе важливо?» Основна мета таких питань – можливість дитині самостійно оцінити свої результати, прогрес, здібності.

Ніколи не запитуйте: «Ким ти будеш, коли виростеш?» Так ви лише заганяєте дитину у ступор. Вона вже є, і ким їй ще бути, як не собою? Правильне питання звучить: "Що тобі подобається робити?"

      Дозвольте дитині розкритися самотужки.

Ми не маємо права вирішувати за них, тільки допомагати і підтримувати. Направляти дитину кудись своімавторитетом - ведмежа послуга. Вчинивши таке раз, ви змушені будете постійно стояти над душею і направляти далі по життю. На своє виправдання батьки кажуть, що діти нічого не хочуть. Буває, що дитина дійсно нічого не хоче. Тут не можна нав’язувати, лише цікавитися.

      Моніторте ринок праці.

Періодично продивляйтеся актуальні вакансії за обраним напрямом, слідкуйте за тенденціями, ознайомлюйтесь з вимогами. Тоді не стане сюрпризом спілкування з роботодавцем і не виникне питання безробіття і після університету.

      Створіть середовище.

Дитина найкраще проявляється через соціальні ситуації, взаємодію з природою, живими організмами, творчість, музику. Це можна зробити через гру або введення у середовище.

Ефективним буде спілкування з людьми, які мають досвід роботи в обраній вашою дитиною професії. Вони можуть розповісти про переваги і недоліки професії з власного досвіду. Зробіть можливим, щоб ваша дитина провела з цією людиною увесь її робочий день, “подивилась кухню зсередини”. Корисним буде створення умов, в яких можна спробувати.

      Не тисніть. На все свій час.

Пошук улюбленої справи свого життя – справа нелегка. Не квапте дитину, якщо вона не знає, ким хоче бути. Просто до­поможіть їй виявити, до чого в неї найбільше лежить душа.

Не вимагайте чіткості і визначеності у професії. Фокус повинен бути не на назві, а на діяльності. Світ більше не ділиться на гуманітаріїв і технарів.Освічена людина сьогодення повинна володіти знаннями широкого профілю.

Отже, батьки, ваше головне завдання  – розгледіти здібності своєї дитини, розкрити  природні задатки і допомогти знайти таку сферу діяльності, де ці здібності змогли б реалізуватися повною мірою.

Нехай ваші діти найдуть справу свого життя і будуть успішними!

Уважаемые родители!

Предлагаем вниманию рекомендации, которые, возможно, станут для вас полезными, надеемся на обратную связь, возможно, у вас есть ОПЫТ, которым могут воспользоваться многие.

Нарушения осанки у детей – изменения физиологического положения позвоночника, обусловленные структурными и функциональными изменениями в опорно-двигательном аппарате. Нарушения осанки у детей могут проявляться сутулостью, асимметрией позвоночника, болями в грудной клетке или спине, головными болями, астеновегетативным синдромом.

С началом учебного процесса нагрузки на позвоночник возрастают – дети вынуждены длительное время пребывать в статичной позе, носить портфель с учебниками.

Переглянути презентацію

Гострі кишкові інфекції спостерігались у людей з давніх часів. 

Щорічно в Україні реєструється біля 54000 діарейних захворювань, біля 30 смертей, більшість з яких етіологічно залишається не розшифрованими через труднощі з оснащенням лабораторій. Найчастішими збудниками гострих кишкових інфекцій у дітей є віруси.

Гострі кишкові інфекції – це група інфекційних захворювань, які характеризуються фекально-оральним шляхом передачі та переважним ураженням шлунково-кишкового тракту.

Провідними симптомами гострих кишкових інфекцій є діарея (рідкий або водянистий стул як найменше 3 рази за 24-годинний період) та блювота. Кишкові інфекції ведуть до зневоднення та електролітних порушень, які можуть загрожувати життю дитини.

Серед інфекційних захворювань у дітей гострі кишкові інфекції займають одне із перших місць.

Дані епідеміологічного нагляду вказують на те, що 35-40%, а в окремі місяці до 70% всіх випадків важких діарей у дітей до 5 років в Україні викликані ротавірусною інфекцією.

Джерелом хвороби є хворі або носії. При кишкових інфекціях збудник виділяється у зовнішнє середовище з фекаліями інфікованих осіб. Передача відбувається фекально-оральним шляхом як під час прямого контакту, та при контакті з іншими поверхнями та предметами, що могли бути забруднені фекаліями (підлоги, меблі, одяг, іграшки, тощо). Інші шляхи передачі, такі як забруднені їжа та вода, а також повітряно-крапельний шлях цілком не виключаються.

У розповсюдженні кишкових інфекцій велику ролі відіграють мухи. Вони сідають на фекалії хворого, потім перелітають на їжу, посуд та заражають їх.

Гострі кишкові інфекції викликані бактеріями (шигели, сальмонели, кишечна паличка), вібріонами (холерний вібріон) поширюються переважно під час літніх місяців, а рота вірусна інфекція під час холодних місяців. В Україні пік захворюваності перепадає на зимовий період з грудня по травень. Причина такої сезонної моделі – невідома.

Найбільш вразливими до інфікування гострими кишковими інфекціями є діти. Бо у них ще немає гігієнічних навиків, вони легко забруднюють руки, любий предмет тягнуть до рота.

Руки як у хворої, так і здорової людини відіграють важливу роль у передачі кишкових інфекцій. Вот чому ці інфекції називають хворобами «брудних рук».

Гострі кишкові інфекції починаються гостро, через 1-5 днів від моменту інфікування. Хвороба починається  підвищенням температури тіла до 38-40  С, симптомами інфекційного токсикозу, можливо порушення свідомості, судоми, блювота та рідкий стілець. В випорожненнях можуть бути домішки слизу, крові, різного гною.

У дітей можуть бути переймоподібні болі в животі, на які маленькі діти реагують плачем.

Лікування хворих кишковими інфекціями повинно проводитись по вказівці лікаря.

При появі перших признаків діарейного захворювання у дитини слід негайно звернутися до лікаря.

До приходу лікаря батькам дитини у якої є прояви кишкової інфекції (блювота, діарея) слід поїти розчинами які містять сіль – Регідрон, Хумана-електроліт (розвести кип’яченою водою згідно інструкції). Після кожного рідкого випорожнення необхідно випити дітям  від 2-х до 10 років 100-200 мл рідини. Розчин застосовується в режимі випоювання малими порціями для запобігання блювоті: дітям від 2-х до 10 років  й більш старшого віку часто пити безпосередньо з чашки. Порошки для приготування розчинів для пероральної регідратації мають бути в домашній аптеці.

Також потрібно контролювати температуру тіла дитини.

Продовжувати вигодовування дитини: якщо дитині не менше 6 місяців або якщо вона вже приймає м’яку їжу – слід давати каші, овочі та іншу їжу на додаток до молока; старшим дітям доцільним є обмеження продуктів які спричиняють надмірне  осмотичне навантаження на кишечник (морозиво, цукерки, тістечка, концентровані м’ясні бульйони). Рекомендовано продукти які містять ніжну клітковину, яка здатна обволочувати слизову, захищаючі її (печені яблука, банани). Їжа повинна бути добре кулінарно обробленою, розім’ятою або перетертою для полегшення травлення.

Батькам дитини, у якої є прояви кишкової інфекції (блювота, діарея) не слід самовільно призначати антибіотики, використовувати протиблювотні та протидіарейні засоби.

В профілактиці діарей у дітей важливим є користування безпечною водою, дотримання санітарних норм при приготуванні та прийомі їжі, миття рук після відвідування туалету. Продукти харчування слід купувати в магазинах, а не у випадкових продавців та на «стихійних» ринках.

Пам’ятка  для батьків

З метою попередження розповсюдження серед населення кишкових захворювань, виникнення спалахів гострих кишкових інфекцій та харчових отруєнь рекомендуємо: 

• Не купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних oci6.
• Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води тощо). Для пиття i приготування їжі використовувати воду питну бутильовану або з централізованих джерел водопостачання.
• Не допускати споживання продуктів та напоїв з простроченим терміном зберігання.
• Не вживати харчові продукти та напої при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності.
• При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки, екстремальний туризм тощо) для миття посуду i рук вода має бути профільтрована i проварена, для пиття та приготування їжі мати з собою запас води питної.
• При купівлі харчових продуктів та напоїв обов'язково звертати увагу на терміни та умови зберігання продуктів харчування. Зберігати продукти харчування тільки у cпocіб зазначений на упаковці та у встановлений термін. При купівлі будь-якого харчового продукту у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку реалізованої продукції.
• При здійсненні подорожі не рекомендовано брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, що потребують охолодження при зберіганні).
• При споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою. При споживанні дітьми - обдати окропом.
• Перед приготуванням їжі та перед її вживанням обов'язково мити руки з милом.
• Обов'язково мити руки після відвідування туалетів. При відпочинку з дітьми батьки повинні ознайомити дітей з правилами харчування та правилами дотримання особистої гігієни. Для дітей молодшої вікової групи — батькам необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб дитина не споживала незнайомі ягоди та інші продукти невизначеного походження.

У випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання терміново звернутись до найближчої лікувальної установи. Не рекомендовано займатись самолікуванням. При груповому відпочинку хворого бажано тимчасово (до прибуття лікаря) ізолювати від решти колективу. При тяжкому стані хворого негайно викликати швидку допомогу.