Дистанційка має ряд переваг. Перш за все, не потрібно витрачати дорогоцінний час на дорогу. Увімкнув ноутбук, приєднався до конференції – все, ти на місці; вимкнув по завершенню – ти вдома. Таким чином ми щоденно економимо мінімум одну-дві години.

Водночас парадокс: вільного часу наче стає більше, а насправді більшість відчуває його хронічну нестачу. Чому так?

Чому важко все встигати

Для навчання чи роботи дистанційка має підступну властивість – вона дає хибне уявлення про свободу. Людина підсвідомо впевнена, що вільного часу стало більше, водночас виникає оманливе відчуття, що й завдань, які обов'язково потрібно виконати упродовж дня, стало менше. Тому можна не так напружуватись.

Щодо навчання школярів, насправді все зовсім навпаки. При дистанційному форматі об'єм навчального матеріалу, який мають опанувати учні, навпаки, збільшується. Адже тепер школярі самостійно виконують роботу вдома, яку б зробили у класі.

Щодо педагогів, які працюють з дому,– аналогічно, збивається звичний ритм життя, який упорядкований переважно зовнішніми факторами. В умовах роботи дистанційно вміння самостійно керувати власним часом та правильно розставляти пріоритети виходить на передній план.

Без вміння самоорганізації дуже скоро виникає відчуття хронічної зайнятості. Це призводить до накопичення справ, недосипання, невдоволення собою та, як наслідок, фізичної та психологічної втоми.